Ідіопатичний сколіоз у дітей зазвичай виявляється в 6 – 7 років, в період першого стрибка зростання, при проведенні профілактичного огляду дитини педіатром або дитячим ортопедом. Клінічні прояви сколіозу при цьому розрізняються залежно від ступеня деформації хребта.
Сколіоз I ступеня в дитини може бути запідозрений за наступними характерними ознаками:
– опущеному положенню голови;
– зведеним плечах, викривленні тазу;
– сутулості;
– асиметрії надпліч і талії, що видно під час повороту хребців навколо поздовжньої осі.
Дуга викривлення проглядається при нахилі вперед і зникає при випрямленні тулуба дитини.
При сколіозі II ступеня, крім вище перерахованих ознак, у дітей з’являється патологічна ротація хребців, м’язовий валик в поперековому відділі та випинання в грудному відділі на стороні викривлення.
Кривизна хребта не пропадає в будь-якому положенні тіла.
Клінічні ознаки сколіозу III ступеня характеризуються:
– вираженим поворотом хребців;
– добре окресленим ребровим горбом;
– м’язовими контрактурами;
– ослабленням черевних м’язів;
– випиранням ребрових дуг.
При сколіозі IV ступеня хребет дитини значно деформований, паравертебральні м’язи розтягнуті, виражений реберний горб, ребра і м’язи в зоні вгнутості западають.
Прогресування патологічних змін при сколіозі в дітей призводить до розвитку функціонально значущої деформації грудної клітки, що супроводжується стисканням та зміщенням серця, легенів і судинного пучка. Даний стан розцінюється як сколіотична хвороба.
Діагностика сколіозу у дітей
Раннє виявлення сколіозу – найважливіше завдання диспансерних оглядів дітей дошкільного та шкільного віку педіатром, дитячим хірургом, неврологом, дитячим ортопедом.
Для правильної оцінки постави необхідно послідовне обстеження дитини в положенні стоячи (спереду, збоку, ззаду), сидячи і лежачи. При цьому звертають увагу на висоту надпліч, асиметрію шкірних складок, лопаток, тазу, наявність реберного горба та інших ознак сколіозу. Ступінь викривлення хребта в градусах визначають за допомогою сколіозометра. Виявлення відхилення хребта більш ніж на 5 – 7 градусів є підставою для проведення рентгенографії.
Рентгенографія хребта виконується в положенні стоячи та лежачи в 2 проекціях. На підставі отриманих спондилограм проводиться розрахунок величини викривлення за методикою Фергюссона або Кобба, та визначення індексу стабільності хребта. Для більш детального обстеження відділу хребта може застосовуватися рентгенівська томографія, MРТ або КТ хребта, мієлографія. Для обстеження та динамічного огляду дітей переважно застосовується непроменеві методи дослідження, наприклад, комп’ютерна оптична топографія. Обов’язковим компонентом діагностики сколіозу в дітей є фотографування дитини з різних точок на всіх етапах спостереження.
При розвитку функціональних порушень з боку внутрішніх органів дитині проводяться консультації дитячого пульмонолога, кардіолога, гастроентеролога, виконуються ФЗД, ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини.